Раніше стабільна робота на все життя була мрією, зараз – лише викликає посмішку. Сучасні люди в середньому за життя змінюють до п’яти сфер діяльності. Дослідження «Future of Work 2030: як підготуватись до змін в Україні» прогнозує, що «більшість професій зникатимуть і змінюватимуться не за формою, а за змістом, тобто потребуватимуть якісно нових навичок».

Це передбачає і зміну філософії шкільної освіти. Акцент тут зміщується на «виховання навичок, які робитимуть молодь більш адаптивною і здатною до саморозвитку». Завдання школи – виявляти природні нахили дитини. Саме вони стануть основою її самовизначення. Чи означає це, що профорієнтацію потрібно розпочинати якомога раніше?

«Говорити про майбутню професію з дітьми можна,  починаючи з 13-14 років. До цього часу школярі «перебирають» гуртки, заняття, шукають «своє». Звичайно, все дуже індивідуально. Буває, що дитина захоплюється чимось в ранньому шкільному віці (до 9 років) – і це захоплення стане її майбутньою професією. Або дитина зацікавиться роботою батьків і піде їхнім шляхом», – ділиться психологиня, гіпнотерапевтка, співавторка книги «Територія правди. Батькам вхід заборонено!» Тетяна Рібер.

Думку підхоплює експерт-практик у галузі альтернативної освіти, автор методичних розробок та освітніх програм, засновник інноваційного освітнього простору «Мірошкола» та проєктного табору Євген Мірошниченко: «Сам термін «профорієнтація» трохи застарілий. Зараз професії виникають швидко і є надзвичайно різноманітними. Ми вже не можемо підігнати когось під професію чи навіть під напрям типу «людина-людина» чи «людина-природа». Нові професії дуже інтегральні, тому є сенс говорити про раннє виявлення здібностей, мотивацій, призначення. Це робиться за допомогою тестів або діяльнісних проб, коли дитина знаходиться у певній направленій діяльності, а за нею спостерігають і виявляють, що їй вдається. Таким чином дуже добре помітні здібності дитини: вона сама показує, що їй цікаво. Сучасні освітні процеси спрямовані якраз на те, щоб підсилити закладене природою».

Створення сприятливого до експериментів і проб ігрового середовища, відсутність оцінок, навчання за діяльнісним підходом та інші елементи таких процесів передбачені концепцією НУШ. Вона направлена на формування в дітей компетентностей, які мають допомогти їм із самореалізацією і вибором професії. Ідеологи НУШ головним у реформі називають зміну самих підходів і методів навчання.

Дорослим, які переймаються питанням профорієнтації, Євген Мірошниченко радить частіше ставити собі запитання: «Яким стане світ, де житимуть наші діти?» Майбутнє задає вектор не так на виконання готових інструкцій, як на здатність діяти в умовах невизначеності та створювати нове, адаптуватися, постійно вчитися. «Програму НУШ я вважаю найбільш передовою в Європі. І зараз нам конче потрібні кадри, які зможуть гнучко використовувати усі її можливості», – оцінює нинішній стан справ експерт.

Поради вчителям

Вчитель із «контролера стандартів» стає тьютором, порадником, помічником, добрим другом, який вдивляється в учнів і регулярно дає їхнім батькам зворотний зв’язок, аби у співпраці допомагати дітям розкривати вроджені таланти.

Вчителі можуть:

•  обговорювати професії, які існують і які виникають; в розмові з дітьми розмірковувати, які навички та якості потрібні для виконання тих чи інших робіт та як ефективніше їх здобувати;
• проводити уроки рефлексії, обговорювати публічні професії, які ваблять дітей. Найчастіше сучасні школярі хочуть бути блогерами та «тіктокерами». Допоможіть їм проаналізувати ці явища! Це гарна нагода пропрацювати навичку критичного мислення;
• знайомитися з іншими школами та обмінюватися досвідом. Це допоможе бути сучасними і розширювати світогляд;
• навчатись на онлайн-курсах для педагогів та використовувати інші можливості самоосвіти – це дозволить оперативно підвищувати кваліфікацію;

Поради батькам

«Батьки в освітній системі – найважливіші люди, адже вона сама – доволі стандартизована. А батьки підходять індивідуально», – ділиться спостереженнями пан Мірошниченко. – «Задача батьків – допомогти дитині отримати більш різносторонній досвід при взаємодії з реальним світом. Так вона почне виробляти нові навички».

Батьки можуть:

•  активно включати дитину в коло власних інтересів: хобі, походи, мандрівки, поїздки, сімейні свята тощо. Дитина перейматиме ваші цінності, ваш досвід і доторкнеться до практичної діяльності. Забезпечуйте коло спілкування із однолітками, з дорослими, щоб дитина отримала якомога більше взірців та врешті змогла прокладати свою особисту траєкторію;
• «Драмгурток, гурток по фото…», а ще спорт, музика і обов’язково англійська… В бажанні дати дійсно важливе батьки безперервно навантажують дитину. Експерти натомість радять: відмовтесь від навантаження знаннями на користь розкриття потенціалу. Вчіться бачити унікальність дитини і підтримайте її;
• допоможіть дитині отримати досвід проєктної роботи – нехай розпочне обране завдання і завершить його. Хороший освітній простір – проєктний табір: діти колективно включаються в певну продуктивну діяльність, вибудовують її, розуміючи, що таке командна робота, взаємодія і навіть конфлікти, відстоюють себе, приймають рішення, просять про допомогу, знаходяться в обміні тощо;
•  спостерігайте за дитиною. Як вам здається, де їй потрібна підтримка? До чого вона прагне? А де навпаки їй потрібно дати спокій?
• беріть дитину з собою на роботу. Домовтеся з роботодавцем про «батьківський день» – такі влаштовують мами і тата закордоном, аби показати, як працюють дорослі;

«Важливо не просто познайомити дитину з виробничими процесами, а розповісти, чим саме займається кожен зі співробітників », – акцентує психологиня Тетяна Рібер.

• досліджуйте навколишній світ, влаштовуйте фізичні і хімічні досліди, вирощуйте рослини, майструйте, куховарте разом. Підтримуйте починання і захоплення ваших дітей;
• читайте і дивіться фантастику, обговорюйте, заохочуйте будь-які прояви фантазії ваших дітей. А раптом ваше чадо взагалі винайде свою майбутню професію?!

А головне – облиште бажання нав’язати дитині те, що приносить гроші та успіх саме зараз. Ми не знаємо, яких працівників потребуватиме світ через 20, 30, 50 років. Але точно можна сказати, що самостійні, врівноважені, щасливі особистості будуть потрібні завжди.

Марина Ніколайчук, журналістка Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії.

 Зберігаймо спокій і тренуймо адаптивність: як готувати наших дітей до професій майбутнього? | Шкільне життя (schoollife.org.ua)

При использовании материалов  обязательна  ссылка на автора статьи.